“Якщо українці вважають, що хтось замість них вирішить їх проблеми, то вони ніколи не будуть вирішені” – Павел Казанецький


Польський експерт Павел Казанецький про реформи, війну з Росією і повернення Криму

Україна не може існувати без реформ. Якнайшвидше і широке втілення реформ у всіх сферах державного життя – обов’язкова умова європейського майбутнього нашої держави. З часу зміни влади в Україні минув рік. Про зміни, які відбулися за цей рік в Україні, про те, що вдалося зробити, а що так і зависло на рівні обіцянок iPress.ua спілкувався із польським політичним експертом Павлом Казанецьким зі Східноєвропейського демократичного центру у Варшаві. Казанецький тривалий час жив у Криму. Після анексії півострова Росією у березні минулого року він змушений був покинути Крим.

На ваш погляд, чи може Україна розраховувати на розширення або хоча б утримання санкції Заходу щодо Росії?

Україна може розраховувати на те, що санкції будуть утримані до кінця року. Чи будуть вони розширені? Це сьогодні велике питання. І багато залежить від того, чи наважиться Росія на подальшу війну в Україні, чи триматиме цю війну у такому замороженому стані. У цьому питанні немає єдиної позиції у європейських країнах. Є великі фінансові інтереси у відносинах європейських країн і Росії. Є також дуже сильне російське лобі, яке буде робити все для того, щоб ці санкції були пом’якшені і не були продовжені. Це також залежить від України і від її міжнародної політики, бо сьогодні вплив МЗС України досить низький.

Павел Казанецький. Фото: civil-society.in.ua

Павел Казанецький перший праворуч . Фото: civil-society.in.ua

 

Чому низький?

Україна не дуже сильно працює над покращенням своєї дипломатії. У багатьох країнах навіть відсутні українські дипломати. Окрім того, рівень цих дипломатів не завжди достатній для того, щоб серйозно впливати і конкурувати з російським лобі, яке дуже професійно працює.

Сьогодні багато говориться про досвід Польщі. Що варто запозичити Україні сьогодні із досвіду Польщі і почати якнайшвидше втілювати?

Найголовніше – це реформа місцевого самоврядування. В Україні за цей рік втрачено багато часу і проведено дуже мало реформ. Без зміни структури влади, без зміни повноважень влади між регіонами і центром, зміни в Україні не відбудуться. Вплив громадян на владу, контроль за владою залежить також від того чи це місцеве самоврядування буде. Також важливо, щоб джерела фінансування були більш децентралізовані, щоб місцева влада мала свої бюджети, які не залежать від рішення центральної влади. Без цього перезавантаження реформ і революція на державному рівні не відбудуться.

Революція відбулася на громадянському рівні, але політично вона не відбулася. Позитивним наслідком Майдану є те, що постала низка питань – корупції, зміни стилю політики і управління державою. Але немає законодавчого закріплення цих питань, яке б дало гарантію, що Україна через кілька років буде більш демократичною.

“У Європі також є дуже велика недовіра до України”

Україна отримує від Заходу допомогу – фінансову і політичну у тому числі, не в останню чергу через співчуття, а не унаслідок успішно проведених реформ. На ваш погляд, скільки ще світ співчуватиме Україні?

Я б розділив питання надання зброї і питання підтримки реформ і чому ці реформи не відбуваються. Для України дуже важлива підтримка армії і підтримка летальною зброєю. Україна повинна мати час для того, щоб зробити реформи. Цього часу не буде, якщо Україна не матиме можливості оборонитися перед зовнішнім ворогом. З іншого боку, стан війни в Україні на багато років.

Але Україна не може існувати без реформ і це зараз найголовніше. Не відбудеться збільшення бюджету без економічних реформ і реформ управління. Без децентралізації бюджету не буде контролю за ним і за його розкраданням.

Друга важлива реформа – це реформа судів і реалізація верховенства права, яке не працює сьогодні в Україні, бо суди корумповані і працюють за старою моделлю. Без проведення люстрації суддів і без їхньої незалежності всі подальші зміни неможливі.

А на Заході розуміють, чому ці реформи так довго не запроваджуються?

Я думаю, що не розуміють. Треба сказати, що у Європі також є дуже велика недовіра до України, до політичної еліти в Україні. Тому допомога з міжнародних організацій є обмеженою. Мені здається, що в Україні замало контролю за тим, як використовується міжнародна допомога – із МВФ, з інших джерел.

Маєте на увазі те, що ця допомога може йти на військові потреби?

Головна проблема у тому, чи дійсно ці гроші обумовлені реформами. Було багато обіцянок від української влади у 1990-их і 2000-их роках, що якісь реформи будуть проводитись. Але вони не були проведені. Сьогодні наступає дуже подібна ситуація. Зрозуміло, що війна з’їдає якісь кошти, які могли б бути використані на економічний розвиток у державі. Але повинні бути гроші для реформ.

“Україна нічого не робить, щоб повернути Крим”

А що на ваш погляд є найбільшим успіхом останнього року?

Підняття громадськості, яка зрозуміла, що вона хоче незалежної держави, української держави, громадськості, яка готова слідкувати за кроками влади. Неможливо мати демократичну державу без участі громадян у керуванні цієї державою. Вибори – це не єдиний механізм впливу на владу і не єдиний механізм демократії. Важливо є те, що починається процес advocacy (громадянське заступництво, громадянське представництво – ред), процес спостерігання за кроками влади, за тим, як вона витрачає бюджетні кошти і чи вона робить реформи. Українське суспільство стало більш дозрілим, щоб мати демократичну державу і бути повноправним членом Європейської спільноти.

Як ви оцінюєте кроки української влади щодо повернення Криму до складу України?

Я б сказав, що є відсутність кроків у цьому напрямку. Але я також розумію, що та кількість проблем, яка є сьогодні у державі, що питання Криму для мене і багатьох людей не є першим питанням. Я б не звинувачував у цьому владу. Так, мені дуже боляче було дивитися на те, що у березні минулого року українська армія нічого не робила. Але сьогодні уже важко щось зробити. Думаю, що питання економічної стійкості України і її демократії набагато важливіше ніж питання Криму.

“Росія не може погодитися на мир на Донбасі”

Існує така думка, що Крим може сам повернутись за якихось 10. Це можливо?

Не може. Тому що кримчан вже ніхто не буде питати, чого вони хочуть. Крим став міліарною зоною і Росія буле ще більше посилювати там свою військову присутність. Місця для цивільних жителів там немає і не буде. Я вважаю, що їх просто чекає переселення.

Щодо Донбасу, то я б не хотів користуватись тут словом “навічно”, але війна там надовго. Тому що Росія не може погодитися на мир на Донбасі.

А чи потрібна у Євросоюзі країна, у якій триває війна із зовнішнім агресором?

Я згідний з цим питанням. Ви Європі непотрібні. Це українців треба спитати, чого вони хочуть. Якщо українці вважатимуть, що хтось замість них вирішить їхні проблеми, то ці проблеми ніколи не будуть вирішені. Це питання сили громади і того, чи люди дійсно чогось хочуть. Ми дуже хотіли до НАТО і ми стали членом НАТО дуже швидко. Ми хотіли бути в Євросоюзі. Були різні моменти, де це питання важилось на шальках терезів у громадській думці, але воно було доведено до кінця. Це виклик перед українським суспільством. Ніхто за вас ваших питань не вирішуватиме. Якщо ви скажете чітко ЄС, що ви хочете у ньому бути, він змушений буде відповісти на ваше питання. Сьогодні це питання настільки серйозно, стійко від українців не стоїть.

Підготував Ярослав Іваночко, iPress